ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩОДО ВИКОНАННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.

Розклад виконання домашньої роботи.

Багатьом дітям вистачає чіткого розкладу виконання домашньої роботи. Для декого відповідальність є завеликим тягарем, якщо доводиться самостійно вирішувати, коли братися до домашньої роботи. Такі діти можуть прийняти рішення робити їм уроки відразу після повернення зі школи чи після вечері: це особиста справа, яка залежить від притаманного їм стилю навчання.

Однак після визначення часу, дотримуватися розкладу потрібно настільки точно, наскільки можливо. Зокрема, це допоможе впоратися з проблемою «відловлювання» дітей і «саджання» їх за роботу: через певний час домашня робота стане природною частиною їхнього щоденного розкладу. Зазначимо, що час, відведений розкладом на домашню роботу не повинен нічим перериватися (телефонні дзвінки, телевізійні передачі та все інше можуть почекати, поки роботу не буде завершено).

Увечері батькам слід обов'язково перевірити виконану домашню роботу. Багато хто з дітей дуже хвилюється через помилки в роботі, тому дуже важливо, щоб батьки роботу перевіряли регулярно.

Процес перевірки є ознакою доброзичливої уваги батьків, дає дитині почуття завершеності роботи, а також почуття безпеки та впевненості, що робота виконана без помилок. Саме ці почуття дитина принесе із собою в клас і, відповідно, буде більше впевнена в собі, виконуючи класну роботу. Однак, якщо для вас очевидно, що дитині не зрозумілий певний матеріал, ви маєте повідомити про це вчителя.

Розподіл завдань за ступенем важливості

Для деяких дітей питання, з якого саме завдання починати виконання домашньої роботи, перетворюється на важкий вибір.

Є діти, які користуються горизонтальною перспективою: тобто вони вважають усі завдання однаково значущими і не встановлюють жодних пріоритетів. Якщо ви бажаєте розподіляти завдання за важливістю, самі запропонуйте дитині, які саме завдання виконувати в першу чергу, а які -|потім.

Деякі діти використовують кількісний підхід (скільки завдань залишилося зробити) замість якісного (враховують відносну складність завдань). Наприклад, якщо їм треба зробити п'ять різних завдань, то в першу чергу вони виконають чотири найлегші. На їхню думку, завдяки цьому незробленим залишається усього одне завдання, навіть якщо воно найважче.

Не сидіть у дитини над душею, поки вона готує уроки

Для багатьох батьків це велика й постійна проблема. Єдине, що мож­на сказати із цього приводу — це те, що такі батьки не лише ризикують станом своєї нервової системи, але й сприяють ситуації «вивченої безпо­радності».

Відмовка таких батьків — дитина не вміє працювати, якщо поряд немає когось із дорослих. Насправді ж дитина свідомо вирішує не працювати, бо варто батькам відійти від неї, як вона залишається без усепоглинаючої батьківської опіки та уваги.

Це дуже нездорова залежність, тому що в класі дитина не може нічого подібного відтворити. Внаслідок цього дитина може вирішити взагалі не працювати в класі та приноситиме незакінчені завдання додому.

Подивіться на це з іншого боку: втомлених від цілоденної праці бать­ків страшить вже одна думка про те, що доведеться просидіти біля дитини кілька годин поспіль.

Якщо вже така ситуація склалася, не слід негайно руйнувати устале­ний порядок речей. Змінюйте потроху: кілька днів поспіль сідайте подалі від дитини, поступово збільшуючи відстань між вами, поки нарешті ваша дитина не працюватиме цілком самостійно.

Спочатку перевірте те, що виконано правильно

Батьки часто мають звичку в першу чергу звертати увагу на помилки. Коли наступного разу дитина принесе вам свою роботу для перевірки, насамперед відзначте правильно написані слова або добре виконані завдання тощо.

Щодо помилкових завдань спробуйте сказати: «Я гадаю, якщо ще раз перевірити цю вправу, може вийти дещо інша відповідь».

За такої батьківської реакції дитина може повернутися до виконання вправ без відрази й почуття невідповідності. Якщо ж ви почнете з розбору помилкових завдань, та ще й розсердитеся, то дитина, замість того щоб виправляти завдання, переживатиме через викликане невдоволення.

Зручною може виявитися поступова перевірка завдань. Деяким дітям краще негайно одержати підтвердження, що перші етапи завдання зроб­лені правильно.

Попросіть дитину спочатку зробити перші п'ять-прикладів та перевірте їх. Відзначте зроблені правильно і запропонуйте дитині перейти до наступ­ного етапу роботи над домашнім завданням.

Таким чином, дитина одержує негайний зворотний зв'язок і схвалення, результатом яких є позитивна мотивація для виконання наступного завдання.

Крім того, якщо дитина почала щось робити неправильно, є можливість відразу виявити й пояснити помилку (тож не доведеться переробляти все завдання цілком).

Не дозволяйте дитині сидіти за уроками весь вечір безперервно

Іноді батьки дозволяють дитині сидіти над домашнім завданням кілька годин поспіль: поки не закінчить. Це нормально, якщо весь цей час дитина справді працює і якщо завдання дійсно вимагає стільки часу. Однак якщо через годину або дві після початку роботи дитина не зрушила ні на крок і знаходиться на тому ж етапі, що й через 10 хвилин від початку роботи, слід припинити цю діяльність.

Єдине, чого ви досягнете в протилежному випадку,— це зростання почуття невідповідності в дитини. Можливо, ви вирішите завершити роботу дитини через деякий час або напишете вчителеві записку, в якій поясните всі обставини.

Найшвидший шлях розв'язання подібних проблем — зустріч з учителем. Пояснити таку поведінку дитини можна кількома причинами.

1. По-перше, вона могла просто не зрозуміти новий матеріал у класі й тому не може виконати домашнього завдання.

2. По-друге, у дитини вже могло сформуватися почуття безпорадності: у такому разі, якщо вона довго сидітиме над завданням, існує імовірність, що завдання виконають батьки.

3. По-третє, дитина може стикатися із серйозними проблемами у навчанні взагалі, особливо якщо такі ситуації частішають або не в змозі впоратися з таким обсягом завдань.

Стратегії успіху для завдань, що виконуються за підручником

У більшості підручників наприкінці кожного розділу наводяться запитання. Часто діти не знають, на що їм слід звертати увагу під час читання параграфів. Обговоріть запитання наприкінці розділу з дитиною до початку читання підручника. Завдяки цій стратегії дитина знатиме, на яку важливу інформацію слід звертати увагу.

Деякі діти здатні запам'ятовувати абсолютно все. Можливо, варто дати такій дитині олівець і попросити відзначити слово або речення, яка є відповіддю на одне із запитань: у тексті легше орієнтуватися, якщо шукати відповіді на запитання в книжці.

Розгляньте можливість записати текст розділу підручника на магні­тофон. Дослідження свідчать про те, що чим більше різних органів чуття беруть участь в одержанні інформації, тим більш імовірним є її засвоєння. Застосування магнітофону дозволить задіяти ще й аудіальні канали прийо­му інформації.

Подеколи використовуйте жарт, пісню або певне звертання до дитини, щоб підтримати її інтерес.

Звертайте увагу на невербальні сигнали

Батьки часто говорять, що ніколи не кричать на своїх дітей, коли допо­магають їм робити уроки. Це було б правдою, якби спілкування відбувалося лише на вербальному рівні.

Але ми знаємо, що невербальні засоби передачі інформації — істотна частина спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можна передавати, навіть не здогадуючись про процес передачі.

Гримаси, напружені пози, зітхання, підведення брови та інші прояви «мови тіла» — все це невербальні відповіді. Якщо дитина достатньо чутли­ва, вона прийме сигнали, які тільки додадуть напруженості у ваші взаєми­ни, пов'язані із домашньою роботою.

Усе це особливо важливо стосовно маленьких дітей, які не відрізня­ють несхвалення батьками їхньої діяльності та втрату батьківської любові: такий стан тільки посилить стрес і погіршить здатність дитини працювати продуктивно.

Не доробляйте за дитину її домашню роботу

Деякі батьки ладні зробити за дитину всю її домашню роботу. Хоча поштовхом до цього може бути прагнення допомогти дитині впоратися з особливо важким завданням, однак кінцевий результат може бути руй­нівним.

Діти почуваються «неадекватними», коли батьки доробляють за них їхню роботу.

По-перше, вони сприймають це як власний провал.

По-друге, вони відчувають, що ніколи не зможуть виконати завдання так гарно, як це зробили б мама чи тато.

Якщо дитина намагається, але не може доробити завдання, напишіть записку вчителеві, в якій поясніть усі обставини: більшість учителів відреагують адекватно.

Підсумовуючи все сказане, перш ніж починати допомагати дитині виконувати її домашню роботу, переконайтеся, що ви не є свідком жодних симптомів більш серйозних проблем. Намагаючись працювати з дітьми, які мають серйозні проблеми з розумінням матеріалу або занадто напружені, батьки можуть у результаті одержати лише гнів і розгубленість.

Якщо ж дотримуватися правил, які було викладено вище, то результат і для дітей, і для батьків буде більш сприятливим.